В 2020 році Блажков Віктор Олександрович з дружиною переїхали до Києва. Діти запросили, Віктор Олександрович не відмовив. Був уже на заслуженому відпочинку. Будинок, та все, що побудував Віктор Олександрович своїми руками, він передав дуже хорошим людям. Спілкувався з ними по телефону, давав поради щодо господарства. Останній раз в Києві Віктор Олександрович був у 2011 році на весіллі доньки Наталі. Але маючи феноменальну картографічну пам’ять, дуже швидко орієнтувався на мікрорайоні, по вулицям, по визначним місцям. Віктора Олександровича поважали, шанувати жителі будинку, любили з ним поспілкуватися, послухати його неймовірно цікаві розповіді на різні теми. Маючи великий вибір інструментів Віктор Олександрович організував у будинку допомогу в дрібному ремонті (двері, дошка оголошень, огорожа та інше). Багато порад дав щодо посадки квітів на подвір’ї будинку восени, а весную 2021 року ще встиг помилуватися їх цвітінням.
Блажков Віктор Олександрович пішов на заслужений відпочинок, щоб більше часу проводити з родиною. Продовжив виконувати обов’язки директора історико-краєзнавчого музею.
В Новоіванківській ЗОШ I-III ступенів відзначили 100-річчя школи. На це свято приїхало багато гостей та випускників різних років. Також були гості з районного відділу освіти, райдержадміністрації, обласного інституту підвищення кваліфікації вчителів та багато інших гостей.
В 2010 році історико-краєзнавчий музей при Новоіванківській ЗОШ I-III ступенів був нагороджений Грамотою Управління освіти і науки Запорізької облдержадміністрації. Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в 2011 році йому було присвоєно звання «Зразковий музей».
Історико-краєзнавчий музей при Новоіванківській ЗОШ I-III ступенів був офіційно заснований у вересні 2005 року, але мрія про нього зародилася у Віктора Олександровича ще на початку 80-х років. Експонати почали збирати ще з тих років. Зараз їх налічується вже декілька сотень. Оформлена експозиція була силами педагогічного колективу і учнів школи, особливо допомагали випускники 2005 року. Навіть підлогу зробили справжньою долівкою (робили заміс з глини, утрамбовували і вирівнювали). Жителі Новоіванківської сільської ради підтримали ідею створення музею, приносили старі речі, які стали експонатами музею. На базі музею проводилися екскурсії, позакласні заходи, заняття, творчі звіти.
Блажков Віктор Олександрович дуже цінував студентську дружбу. Після закінчення історичного факультету в 1978 році кожні 5 років були зустрічі однокурсників в м. Запоріжжя. На зустріч завжди приходили викладачі та декан історичного факультету. На одній із таких зустрічей в 2003 році доцент Білівненко С.М. та декан факультету Турченко Ф.Г. запропонували Віктору Олександровичу прийняти на своїй території студентів історичного факультету з етнографічною експедицією. Віктор Олександрович з радістю погодився і вже влітку 2004 року на базі Новоіванківської та сусідньої Максимівської шкіл були розташовані груп студентів, які зустрічалися зі старожилами сіл, записували їх спогади, сканували фотографії. Жителі щедро ділилися зі студентами старовинними предметами домашнього вжитку. Керівником цієї унікальної експедиції був закоханий в свою справу історик-краєзнавець Білівненко Сергій Миколайович та історик Давлетов Олександр Рашидович. Всі матеріали були оброблені та зберігаються в музеї етнографії народів Півдня України, який зараз знаходиться на території історичного факультету ЗНУ у місті Запоріжжя. Потім Віктор Олександрович домовлявся про інші етнографічні експедиції в Новомиколаївському районі, передавав матеріали для музею етнографії народів Півдня України, консультував з краєзнавчої тематики.
В червні 2002 року на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району в зв’язку з прокладенням газогону проводилися розкопки археологам історичного факультету Запорізького держуніверситету. Ініціатором і організатором проведення повноцінних розкопок виступив краєзнавець Сергій Кухленко. Керівником розкопок був відомий запорізький археолог Генадій Миколайович Тощев. Блажков Віктор Олександрович разом із своєю донькою Наталею, студенткою історичного факультету, були присутні та допомагали організувати процес. Те, що побачили вони вражає та захоплює. Було виявлено 7 поховань, вік яких – 4,5 тисяч років. В одному з таких поховань – жінка з немовлям, а для дитини покладений малесенький горщик-соска (гутус). Всього на території України знайдено лише десять таких глиняних «сосок».
Співпрацював із запорізьким істориком Юрієм Петровичем Князьковим як краєзнавець по селам Новоіванківської сільської ради. Збирав і передавав історико-географічні назви, топоніми, що ввійшли у збірку видану в 2004 році – «Запорізька область. Історико-географічний і топонімічний словник. Випуск І (Василівський, Вільнянський, Гуляйпільський, Запорізький, Новомиколаївський райони).»